Форми партнерської взаємодії з батьками!!!

Використання дидактичних ігор з розвитку сенсорних здібностей у сімейному вихованні. Порадник для батьків.

Сенсорний розвиток є головною умовою будь-якої діяльності (образотворчої, музичної, конструктивної тощо). Без дозрівання організму дитини, її нервової системи неможливий психічний розвиток. Для активізації сприймання особливе значення має дозрівання аналізаторів (зорового, слухового, смакового, нюхового, тактильного), за допомогою яких відбувається розчленування і об’єднання різних подразників, що сприймаються. Проте всі ці органічні складові створюють лише можливості, лише передумови для розвитку сприймання, але не визначають ні його характеру, ні рівня. Вітчизняна дошкільна дидактика, спираючись на сучасні психологічні дослідження, розглядає сенсорний розвиток як формування нових, таких, що не існували раніше, сенсорних процесів і властивостей за активного педагогічного впливу. Метою сенсорного розвитку дітей є формування у них сенсорних здібностей. Сенсорні процеси в осіб з розвинутими сенсорними здібностями протікають дещо інакше, ніж з нерозвинутими. Ці відмінності зовні часто майже непомітні. Так, двоє дітей можуть ковзнути поглядом по тому самому предмету, а потім з’ясується, що лише в однієї дитини сформувалося повне і правильне уявлення про нього і вона одразу ж знайде цей предмет серед схожих. В іншої уявлення виходить дуже спотворене, неправильне. Чому? Тут має значення, як дитина розглядає предмет: як єдине ціле або хаотично фіксує очима окремі його деталі чи точки в середині. Здібності, з одного боку, є умовою успішного виконання певного виду діяльності, а з іншого – розвиваються в процесі цієї діяльності. Незважаючи на тісний зв’язок знань і умінь із здібностями, їх слід розрізняти. Важливо не стільки, якою кількістю знань володіє дитина, скільки те, як вона ними володіє і як опановує нові. Знання та уміння, за певних способів набуття, – єдиний і ефективний шлях формування здібностей. Тому широке перенесення способів дій у нові умови дає змогу вважати, що саме формування таких узагальнених умінь повинно стати основою виховання сенсорних здібностей. Спираючись на основні положення вітчизняних учених з цієї проблеми, була розроблена програма сенсорного розвитку дітей 3-4 років, дидактичних ігор та вправ. В основу ігор покладено такі принципи: – діяльність дітей повинна бути цікавою, мотивованою, продуктивною; – завдання із сенсорного розвитку слід тісно пов’язувати з навколишнім життям; – пропонуючи дитині завдання, потрібно дати їй змогу відшукати розв’язок самостійно; – у процесі виконання ігор і вправ необхідно розвивати мову, пам’ять, мислення дітей; – важливо врахувати індивідуальні особливості дітей і застосувати індивідуальний підхід до кожного.    Педагог Карр поділяє ігри на: – сенсорні (для найменших дітей, які люблять, щоб іграшки були різнокольорові, щоб вони видавали різні музичні звуки – брязкальця, шарманки, скляні дощечки, труби, барабани тощо; – моторні – біг, підскакування, боротьба, плавання тощо; – психологічні – інтелектуальні й афективні: лото, доміно тощо.

ПРАВИЛА безпечної поведінки дитини на дорозі. Порадник для батьків.

Батьки повинні навчити дитину правил безпечної поведінки на дорозі. Під час прогулянок з дитиною потрібно перевіряти на практиці, чи правильно вона їх зрозуміла. До шести років дитина повинна переходити дорогу тільки разом з дорослими, тримаючись за руку.

1. Звертай увагу на сигнали світлофора! Розкажіть дитині про те, що означає кожен колір світлофора. Зауважте, що світлофор із зображення людини, яка йде – призначено для пішоходів. Переходити дорогу можна тільки тоді, коли він світиться зеленим. Але перед цим потрібно подивитися праворуч і ліворуч, щоб переконатися, що не наближається автомобіль. У жодному випадку не можна переходити дорогу, якщо зображення з чоловічком горить червоним кольором.

2. Зупинися, подивись і переходь дорогу! Поясніть дитині, що переходити дорогу можна тільки на пішохідному переході. Якщо поруч з переходом немає світлофора, дитина повинна дотримуватися таких правил: подивитися праворуч, а потім ліворуч, щоб побачити, чи не їде поруч автомобіль; якщо поруч їде автомобіль, потрібно його пропустити, і тільки потім переходити дорогу; не можна переходити дорогу на повороті; не можна переходити дорогу між двома транспортними засобами, що стоять.

3. Будь уважний! Не тільки дивись навкруги, а й слухай! Поясніть дитині, що вона не завжди може побачити зустрічний автомобіль. Тому перед тим, як переходити дорогу, вона повинна прислухатися, чи не наближається автомобіль. Поясніть дитині, що вона повинна дотримуватися таких правил: якщо дитина чує звук автомобіля, вона повинна зупинитися і подивитися ліворуч, а потім праворуч; поясніть дитині, як розрізняти звуки: гучний шум двигуна означає, що автомобіль поблизу, а тихий-що автомобіль далеко.

4. Не можна вибігати на дорогу! Діти бувають нетерплячі, іноді вони перебігають дорогу, щоб швидше дістатися до іншої сторони вулиці. Дитина також може вибігти на дорогу під час гри. Поясніть дитині, що не можна переходити дорогу в непризначеному для цього місці або ходити по ній. Дитина може легко відволіктися і випустити вашу руку, коли ви переходите дорогу, або просто втекти від вас. Навчіть дитину завжди зберігати спокій, коли ви йдете вулицею, і не втікати від вас.

5. Гуляй по тротуарах! Навчіть дитину ходити тільки по тротуарах, коли вона йде по вулиці. Покажіть їй хороший приклад: переходите дорогу тільки на пішохідному переході. Неважливо, якою вулицею ви йдете, людною чи ні – ходіть тільки по тротуару, щоб залишатися у безпеці.

6. Переходь дорогу тільки по пішохідному переходу! Діти часто бігають по вулиці де завгодно. Це може бути небезпечно: машини не знижують швидкість, якщо поруч немає світлофора або попереджувального знака. Поясніть дитині, що переходити дорогу можна тільки на пішохідному переході.

7. Коли їдеш в автомобілі, не висувай руки з вікна! Діти часто висувають руки з вікна, коли їдуть у машині. Старші діти можуть навіть висунути голову, щоб помахати зустрічним автомобілям або закричати щось. Діти вважають це кумедним, але насправді це може бути дуже небезпечно. Дитину може травмувати автомобіль, який їде назустріч.

8. Ніколи не переходь дорогу на поворотах! Повороти – це «сліпі плями» для водіїв. Якщо дитина переходить дорогу на повороті, у водія немає достатньо часу, щоб помітити її та пригальмувати. Поясніть дитині, що не можна переходити дорогу на повороті, бо це небезпечно.

9. Дотримуйся правил безпеки, коли катаєшся на велосипеді! Якщо ваша дитина вже настільки доросла, що сама катається на велосипеді, переконайтеся, що вона знає правила безпеки: дитина завжди повинна одягати шолом перед тим, як сісти на велосипед; перевіряйте справність велосипеда, коли дитина збирається покататися. Особливу увагу зверніть на те, чи справні гальма. Якщо дитина катається ввечері, перевірте, чи працює фара і чи встановлені світловідбивні деталі. Не дозволяйте дитині кататися на велосипеді на багатолюдних вулицях без вашого супроводу.

10. Дотримуйся правил безпеки, коли їдеш в автомобілі! Ви можете забезпечити безпеку дитини в автомобілі, встановивши автокрісло або переконавшись, що дитина пристібнута паском безпеки. Щоб дитина залишалася в безпеці в транспорті, навчіть її таких правил: дитина не повинна ходити салоном транспортного засобу (маршрутного таксі, автобуса тощо); якщо дитина стоїть в автобусі або маршрутному таксі, вона повинна триматися за поручні до повної зупинки; дитина не повинна висувати руки або голову з вікна автомобіля, що рухається, або автобуса.

11. Будь завжди видимим! Якщо дитина збирається гуляти ввечері, одягти чорний одяг – погана ідея. Дитина буде в безпеці, якщо водії будуть добре бачити її навіть у сутінках: якщо дитина гуляє або катається на велосипеді ввечері, її одяг повинен бути світлим або містити світловідбивні елементи; протягом дня дитина повинна носити яскравий одяг; якщо дитина заходить в автобус або маршрутне таксі, вона повинна махнути рукою, подати водієві знак.

12. Не поспішай! Дитина може поспішати, щоб наздогнати когось на вулиці або потрапити кудись вчасно. Це може бути небезпечно для неї. Навчіть дитину таких правил: дитина не повинна поспішати, коли сідає в машину або виходить з неї – це може бути небезпечно; коли дитина йде за руку з вами, вона не повинна відволікатися або тягнути вас у якийсь бік; коли дитина сама йде вулицею, вона не повинна поспішати; дитина не повинна сама відкривати двері автомобіля, а тільки після того, як ви їй дозволите; дитина не повинна грати або пустувати в салоні автобуса або на проїжджій частині.

АРТТЕРАПІЯ МАЛЮВАННЯМ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ. Групова консультація для батьків.

Арттерапія – це  найбільш м’який  і безпечний вид психотерапії, який дозволяє проникнути у внутрішній світ дитини і допомогти їй відновити свій емоційний стан. Малювання – це частина цього методу,  кращий засіб за допомогою творчості подолати дитячий стрес, чудовий спосіб упоратися з тривогою, занепокоєнням,  відволікти дитину від негативної ситуації,  джерела стресу, швидше впоратися з негативними емоціями, пережити внутрішні конфлікти,  здолати дитячі страхи. Техніки арттерапії застосовують у досить широкому спектрі проблем. Це можуть бути психологічні травми, втрати, кризові стани, пост стресові, невротичні та психосоматичні розлади, вікові кризи.  Вчені і арттерапевти доводять існування зв’язку між регулярними заняттями  малюванням і розвитком малюків. Людська психіка, а особливо дитяча, має колосальний потенціал до відновлення. Необхідно лише створити для цього відповідні умови. Чим арттерапія відрізняється від занять з малювання? На заняттях з малювання важливий результат: дитина виконує певне завдання. Натомість в арттерапії важливий сам процес. З допомогою гри та творчості дитина проявляє те, що турбує її всередині через тип фарби, кольори, сюжет, який вона хоче зобразити тощо. Діти творять спонтанно. Їх зцілює сам процес, а не результат. В арттерапії діти вивільняють почуття, яких, можливо, вони соромились, а то і взагалі не розуміли: ненависть, агресію, безпорадність, тугу.

Як  малювання впливає на розвиток дитини?

• Малювання покращує дрібну моторику;
• малювання розвиває мову;
• під час малювання розвивається інтелект дитини;
• за допомогою малювання дитина вчиться робити вибір і розв’язувати проблеми;
• малювання розвиває уяву;
• малювання готує руку дитини до письма;
• дитина пишається своїми малюнками і таким чином підвищує свою самооцінку;
• малювання допомагає становленню особистості дитини, робить її психологічно зрілою;
• малювання покращує пам’ять дитини;
• малювання напружує візуально-просторове сприйняття; малювання допомагає впоратися зі стресом та агресією.
• Дитячий малюнок – це унікальний матеріал, за яким можна дізнатися характер і настрій дитини. Однак для цього потрібно знати деякі критерії його аналізу. Звичайно, якісний аналіз дитячого малюнка та оцінку психологічного стану дитини може зробити тільки досвідчений фахівець. Як вважають психологи, уміння розбиратися в хитросплетіннях дитячих малюнків приходить після аналізу тисяч і тисяч зображень. Існує ряд діагностичних методик.  Наприклад,  «Малюнок сімї», «Дім-дерево-людина», «Малюнок людини», «Неіснуюча тварина».
• Про стан дитячої психіки свідчать і використання кольорів в малюнках.  Колір у малюнку передає емоції та почуття. Під час його інтерпретації слід звертати увагу передусім на ті кольори, присутність яких перебільшено або невиправдано. Однак важливо пам’ятати, що точна інтерпретація можлива лише після бесіди з «художником», тобто не завжди чорний колір означає депресію. У своїх малюнках діти зазвичай використовують не більше 5-6 кольорів, що свідчить про нормальний емоційний стан дитини. Вибір 1-2 кольорів у малюнку свідчать про пригніченість і тривожність малюка.
• Що означають кольори на малюнках дитини?
• Червоний колір в малюнках говорить про емоційне напруження, підвищену активність, роздратованість, агресію, збудливість;
• синій колір – колір впевненості та спокою; іноді синій колір говорить про те, що дитина нудьгує по комусь або чомусь;
• зелений колір передає відчуття надійності, повідомляє про наполегливість, незалежність, впертість, про прагнення дитини до спокою;
• жовтий – активність, гарний, позитивний настрій;
• рожевий – відчуття ніжності, чутливість; коричневий колір в малюнках говорить про фізичний дискомфорт дитини, часто про негативні емоції;
• чорний колір говорить про пригніченість дитини, про її протест, про вимогу до змін, про бажання позитивних емоцій;
• сірий колір свідчить про байдужість; цей колір практично не властивий дитячим малюнкам, але якщо дитина часто використовує його у своїх малюнках, це говорить про брак позитивних емоцій у дитини тощо. Дослідники дитячих малюнків стверджують, що постійний вибір темних кольорів – ознака депресії, а занадто часте використання червоного говорить про підвищену конфліктність. Якщо дитина обмежується при малюванні двома-трьома кольорами, то можна припустити втому або пасивність. Важливо пам’ятати, що не можна відразу за одним малюнком робити висновки. Найкраще порівняти малюнки дитини, виконані у різний час. Важливий як розмір малюнка щодо аркуша паперу, так і його окремих деталей. Маленький малюнок і дрібні фігури вказують на невпевненість, боязкість, тривогу юного художника. Перебільшений розмір малюнка, який намагається вийти за межі аркуша, говорить про низький самоконтроль, схильність до необдуманих вчинків. Ви запитаєте, а звідки у дитини стрес? У дітей в житті також бувають неприємні ситуації, на які діти дуже болісно реагують.
• Як дорослі можуть допомогти дитині? Забезпечте дитину матеріалами для творчості та вільний доступ до них. Іноді кольорових олівців і паперу вже цілком достатньо. Не допомагай те дитині малювати, оскільки це може відбити бажання у неї займатися творчістю. Вона ще не вміє малювати так добре, як ви. Просто побудьте поруч. Не підказуйте дитині, що і як їй треба малювати, Заохочуйте її експериментувати з кольорами, малювати те, що вона бачить або уявляє. Обговорюйте з дитиною її малюнок (що на ньому зображено, що відчуває і чого хоче той чи інший герой). Коли дитина проговорює малюнок, вона вчиться розпізнавати й усвідомлювати власні почуття. Не критикуйте і не давайте порад. Не варто питати: «А чому у тебе сонце зелене?» або казати: «В зайчика не буває чотирьох вух». Можна сказати: «Я дещо помітила у твоєму малюнку, якщо ти не проти, я розповім». Разом з дитиною аналізуйте її твори, попросіть дитину пояснити ідею створеного нею малюнка. Не робіть дитині загальних компліментів, оцінюючи її творчість. Намагайтеся бути максимально конкретними. Не варто говорити «Гарний малюнок», натомість скажіть «Ти гарно обрав кольори, намалював чудовий будинок, тощо». Дитина має бути переконана, що до її роботи ставляться з повагою. Не порівнюйте свою дитину з іншою. Порівнювати дитину можливо тільки з нею самою – сьогоднішню із вчорашньою. Дітям, а особливо дошкільнятам, важливе батьківське схвалення, щире захоплення дитячою творчістю. Похваліть авансом і спробуйте подивитись на малюнок очима дитини. Пам’ятайте, що продукт творчості – це продовження «Я» дитини. Дитина має право вирішувати, що робити з малюнком далі та кому його показувати. Дорослі лише допомагають, радять (наприклад, «Що б ти хотів змінити в малюнку…», «Давай разом пофантазуємо…»). Не примушуйте дитину малювати, коли у неї немає бажання. Примус для дитини – завжди стрес. Запропонуйте намалювати не ведучою рукою (шульгам – правою і навпаки) дозволяє швидше «достукатися» до підсвідомості. Дайте дитині свободу самовираження і хтозна – можливо перед вами майбутній Пікассо. Якщо ви радієте творчим успіхам дітей, ви вчите їх радіти чужим перемогам. Східна мудрість наголошує: «Поспішайте захоплюватись людиною, інакше ви пропустите радість!